Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 917/1315/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашкомплект", м. Кременчук Полтавської області (далі - ТОВ "Техмашкомплект"),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014

зі справи № 917/1315/13

за позовом ТОВ "Техмашкомплект"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки Полтавської області (далі - ТОВ "Ремонтне підприємство"),

про стягнення 1 069 630, 31 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Техмашкомплект"- Моцун О.П.,

ТОВ "Ремонтне підприємство"- Шендрика С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 позов у справі задоволено. На виконання рішення видано наказ від 23.09.2013.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.12.2013 затверджено укладену ТОВ "Техмашкомплект" та ТОВ "Ремонтне підприємство" під час виконавчого провадження з виконання зазначеного рішення мирову угоду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Здоровко Л.М. - головуючий, судді Гетьман Р.А., Лакіза В.В.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.12.2013 скасовано.

ТОВ "Техмашкомплект" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 скасувати та передати справу на розгляд цього суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що всупереч висновку суду апеляційної інстанції, особа, яка підписала мирову угоду від імені ТОВ "Ремонтне підприємство", мала необхідний обсяг цивільних прав.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

У розумінні пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала господарського суду, у даному разі ухвала про затвердження мирової угоди, є виконавчим документом.

Відтак ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди повинна відповідати вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

У частині третій статті 78 ГПК України зазначено,що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Згідно з частиною другою статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Оскільки мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, господарський суд, затверджуючи мирову угоду, зобов'язаний перевірити повноваження сторін на укладання мирової угоди.

Зокрема, якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен дослідити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

У прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що:

- особа, яка підписала мирову угоду від імені ТОВ "Ремонтне підприємство", - виконуючий обов'язки директора ОСОБА_4 не мала на це повноважень, а місцевий господарський суд, затверджуючи своєю ухвалою мирову угоду, відповідних повноважень, зокрема, даної сторони не перевірив;

- умови мирової угоди стосуються розпорядження майном (відчуження майна) ТОВ "Ремонтне підприємство";

- у пункті 7.3.3 статуту ТОВ "Ремонтне підприємство" зазначено, що до компетенції загальних зборів товариства відноситься питання погодження угод про відчуження та заставу майна за зобов'язаннями на суму понад двадцять п'ять відсотків вартості майна цього товариства;

- загальними зборами учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" питання щодо погодження мирової угоди не розглядалося;

- повноваження виконуючого обов'язки директора ТОВ "Ремонтне підприємство" ОСОБА_4 на підписання мирової угоди підтверджуються копією наказу названого товариства від 24.09.2008 № 50 про прийняття на роботу заступника директора ОСОБА_4;

- у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців зазначено лише одного керівника ТОВ "Ремонтне підприємство" - ОСОБА_5, копію наказу про звільнення якого від 26.09.2008 приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що мирову угоду підписано неуповноваженою особою, оскільки відсутні належні докази того, що виконуючий обов'язки директора ТОВ "Ремонтне підприємство" ОСОБА_4 здійснював відповідне представництво на підставі статутних документів, закону чи довіреності.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас доводи касаційної скарги висновків, покладених в основу постанови апеляційного господарського суду, не спростовують.

Керуючись статтями 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 зі справи № 917/1315/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашкомплект" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко